Як ВРУ і Європарламент інтернет врятували

Два тижні поспіль усі поборники вільного інтернету протестували як могли: підписували петиції, галасували в ЗМІ, писали грізні пости у Фейсбуці. Здається, мавп з гранатою вдалося вгамувати: Європарламент не проголосував за Директиву про копірайт, а Верховна Рада України не голосувала за законопроект 6688. Саме через це стаття, яку ми готували, втратила актуальність лише тимчасово. Доки інші мавпи не дістануть десь інші гранати.

Ніхто з нас не Орвелл, але ми спробуємо розповісти вам антиутопію про світ, в якому 5 липня 2018 року Європаламент проголосував за Директиву про копірайт, а ВРУ прийняла закон №6688.

Історія про ЄС

Кожного дня у стрічці новин Facebook чи Twitter перед нами тисячі репостів із посиланнями на статті. Ми бачимо не тільки назву, а й фрагменти тексту під ними. Так ось, відповідно до ст. 11 Директиви Twitter та Facebook повинні будуть купити ліцензію у того ж таки The Guardian (сплатити так званий «податок на лінки») для використання фрагментів їхніх статей.

Питання про те, який фрагмент тексту підлягає ліцензуванню, буде вирішуватися кожною країною окремо, хоч Проект Директиви і був написаний заради «створення єдиного цифрового ринку і єдиного регулювання».

Німецький уряд, наприклад, уже пропонував зробити платними абсолютно всі такі фрагменти, незалежно від того, чи є в них оригінальні думки або ідеї автора. Ліцензія буде потрібна навіть в тому випадку, коли текст фрагменту виглядає так: «Ангела Меркель зустрілася з Президентом України Петром Порошенком». І байдуже, що цей заголовок є лише констатацією факту.

European Copyright Society в своєму висновку також зазначає, що ст.11 створить бар’єри для виходу на ринок інтернет-новин невеликих і нових видань. Подібні правила вже тестувалися в Іспанії і Німеччині. Результатом була втрата аудиторії малими видавцями, оскільки платформам не було вигідно із ними співпрацювати.

На якомусь етапі норму статті вирішили пом’якшити (важко сказати, кому ми повинні дякувати — громадським активістам чи просто диву). 29 червня Комітет з питань права Європарламенту вніс зміни, згідно з якими використання публікацій з особистою некомерційною метою окремими юзерами Facebook чи Twitter (такими як ми з вами) не призведе до відповідальності цих платформ. А якщо це був комерційний репост? Цікаво, чи знає Facebook, які КВЕДи зареєстровані в українських ФОПів?

Кінець епохи мемів

І не тільки мемів. Кінець епохи пародій, адаптацій, а також інших матеріалів з різною концентрацією іронії та сарказму. Причина — стаття 13 Директиви, яка після всіх норм GDPR разом взятих, спричинила найбільше срачу на просторах Інтернету.

Згадана ст. 13 зобов’язує онлайн-платформи відстежувати активність користувачів з допомогою систем автоматичної фільтрації і блокування контенту, щоб запобігти порушенню авторських прав.

«Але ж YouTube вже цим займається», — скажете ви і матимете рацію. Система фільтрації Content ID від YouTube надає автору чи авторці можливість самостійно перевірити всю базу контенту і вирішити, що робити з кожним випадком порушення їхніх авторських прав. Вони можуть заблокувати відео, або вибрати опцію «отримувати прибуток від реклами». Проект Директиви пропонує зовсім інше рішення. Тепер обов’язок моніторити законність контенту ляже на самі платформи.

Зараз у системах права різних країн існує ряд винятків, коли використання чужих об’єктів інтелектуальної власності є правомірним. У США ця доктрина має назву «fair use» або «справедливого використання». У Європейському Союзі ж, до прикладу, дійсна Директива про копірайт називає правомірним використання для навчальних та наукових цілей, для критики чи огляду, карикатури чи пародії. За новою Директивою, онлайн-платформи повинні будуть зважити усі ризики відповідальності за колективну творчість їхніх користувачів, а потім вкласти значну частку свого прибутку у створення систем автоматичної фільтрації.

Швидше всього, такому дріб’язку світової індустрії, як стартапам, згадані системи виявляться не по кишені. А тоді технології Facebook чи Twitter не вловлять чиєїсь іронії, не залайкають чийогось мема і через свою машинну недолугість видалять цілком законний контент. Постраждалому користувачу не залишиться нічого іншого, як самостійно доводити, що матеріал не порушує нічиї авторські права.

Чи даремно Microsoft купив GitHub?

У найпершому варіанті Проекту Директиви дефініції «платформ» взагалі не було. Через це, під дію ст. 13 потрапляв навіть GitHub. Згодом Комітет з питань права Європарламенту додав визначення«online content sharing service providers», в якому чітко зазначено, що до таких провайдерів не належать платформи для програмного забезпечення з відкритим кодом. Так GitHub був врятований.

Тут граната менша, але мавп більше. Рік тому, 12 липня 2017 року депутати Вінник І.Ю., Тимчук Д. Б. та Чорновол Т. М. внесли у Раду законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері» №6688. Метою цього законопроекту було зміцнити кібербезпеку України. Для боротьби із зовнішнім ворогом обрали його ж методи: вирішили створити реєстр сайтів, що підлягають блокуванню.