Блог

Чому це ок займатися мутом не по спеціальності?

З торговельним правом я працюю ніколи, але мене, ІТ-юриста, вже четвертий рік не відпускає мут-корт з права СОТ в Могилянці. Здається, я нарешті змогла сформулювати чому. Тобто, навіщо. Навіщо це мені і навіщо це студентам.

Інтро

Якщо ти юрист і ніколи не чув про мут-корти, тобі не пощастило з універом. Мут-корт (moot court) – це симульовані судові дебати для студентів, на яких команди розбирають кейс у певній сфері права і письмово та усно готують позиції позивача та відповідача.

Мутів зараз безліч. Найвідоміші і найпрестижніші із міжнародних – Джессап, не відстають Віс, Телдерс, мут з прав людини, мут з права ЄС, Прайс, CEEMC, ІСС-мут, Франкфуртський інвестиційний і мій рідний мут-корт з права СОТ.

Зазвичай на сайтах мут-кортів публікують кейс – гіпотетичний спір між державами чи іншими особами. Скажімо, у мут-корті з права СОТ кейс – про обмеження доступу на ринок однієї держави іншій. Студенти готують позиції обох держав. Спершу команда пише меморандуми. Потім їде на регіональний раунд, де захищається усно перед Групою експертів, органом вирішення спорів за правом СОТ. Там сторони «плідять» (plead) та відповідають на підлі запитання суддів. Потім чотири найкращі їдуть в Женеву на фінал, де усні ордалії продовжуються.

Нащо мут-корту тренер

Щоб команда студентів круто виступила на міжнародному муті, треба диво. Або багато командної роботи. Мої команди завжди складалися із п’яти людей, включно зі мною, тренером. Тренер потрібен не лише для ніжних пиз**лів та міцних обнімашок, а і для правильних запитань і порад.

Хочеться сплакнути, коли покатаєшся на такі конкурси. Команди з інших країн мають безліч переваг над українськими (хоч і далеко не за інтелектом): їх звільняють від навчання ледь не на півроку, їм фінансують поїздку і не заставляють відпрацьовувати семінари. У них є викладачі по спеціальності муту і бібліотеки з безцінними джерелами, а також кредити за шість безсонних місяців.

В Україні за деякими хорошими винятками (Могилянка на правильному шляху), студентам світить… нічого. Тому ти як тренер, набираючи команду, маєш гарненько пояснити, для чого гробити шість місяців свого життя на поїздку в умовний Бухарест за власний або переважно власний кошт, щоб виступити два-чотири рази і повернутися додому, де треба відпрацьовувати семінари і ухилятися від «незарахів».

За минулі чотири роки, які я погрузла в праві СОТ, до мене дійшло, що команда має:

розуміти, який саме хрест їй нести.
розуміти, чому вона несе його.
хотіти нести його до кінця.

Задурманити людям голову престижністю конкурсу не допоможе. Буде складно, і команда має це знати одразу.

Тренер має будувати команду на довірі.

Так само не вийде заставляти людей щось робити силою, роздавати копняки за зафакаплені дедлайни чи ображатися. Якщо люди самі не розуміють, для чого їм це все, – все неважливо. Тож тренер має частіше нагадувати, для чого це випробування.

Нарешті, кожен у команді має керуватися власними цілями та бажаннями. І кожен у команді має хотіти досягти своєї цілі. Тож тренер має брати в команду мотивованих і мотивувати. А якщо хтось більше не хоче йти до кінця – вчасно із ним прощатися.

І ще трошки «не»:

– Тренер не кат.

– Тренер має формувати завдання не самостійно, а із командою.

– Тренер не має ресьорчити замість команди (за це і дискваліфікувати можуть).

– Тренер не має позиціонувати себе вищим за команду (далеко не завжди тренер – кращий мутер, ніж його команда, і це ок; тренер дивиться збоку, а не згори).

Що це дає студентам?

Коли я бачу в резюме, які аналізую в Аксоні, що людина брала участь у мут-корті, я презюмую:

Людина знає, як працювати у команді.
Людина добре володіє англійською.
Людина вміє ресьорчити, думати і виділяти основне.
Людина вміє писати по IRAC, застосовувати право до фактів справи, яку вирішує.
Людина вміє вказувати джерела і не пише твердження необґрунтовано.
Людина вміє писати без блабла, бо економить на обсязі.
Людину можна відправляти в суд, і вона добре триматиметься.

Звісно, при вирішенні завдань буде краще видно, чи мут-корт був реальністю, чи тільки мут-корт-туризмом*.

*«Мут-корт-туризм» – термін, що (зло)вживається «сильними» мого університету для позначення участі студентів у мут-кортах, «щоб покататися закордон, а не щоб отримати результат». Під ризиком будь-який мут, що не приніс папірець в рамочці, який можна виставити біля деканату. Для мутівця це неповага до його витраченого часу, коштів та нервів.

Але найкраще користь мутів видно під час реальної клієнтської роботи. На перших порах вона переважно якісніша за роботу тих, хто в мутах участі не брав.

Що це дає партнеру Axon Partners?

Чудесні подорожі (жарт).

Командний робочий процес. Я не працюю з правом СОТ та і, признатися, знаю його явно не на п’ятірку. Але у всіх сферах права є те, що працює однаково – координування проектів. І щоб краще організовувати свій час і команду, добре мати досвід.

Мут-корт – це величезний і надскладний юридичний проект, у якому як два пальці об асфальт наробити помилок. Ти маєш чітку ціль (пройти у фінал), два чіткі деліверабли (мемо і якісний плідінг), команду, обмежений час, обмежені ресурси.

Вигрібай, як хочеш. Головне, щоб в твоєму універі під деканатом колись висіла і твоя нагорода (або ні).

І так, попросила коментар Колю Юрлова, стріляного джессапівця і тренера з харківським минулим, з яким дуже люблю поговорити про мути. Коля не послав (дякую 🙂

О: Що ти думаєш про тезу «тренер має будувати команду на довірі»?

К: «Давєряй, но правєряй». Побудова команди на довірі не означає неконтрольованість, щоб не було випадків зловживання довірою, про які ти дізнаєшся вже запізно.

О: Який твій рецепт ефективного тренерства?

К: Критерії відбору: мотивація, працездатність, логіка, teamwork. Для спікерів – oral presentation skills. Прозорість та спільне обговорення та вирішення всіх проблем команди. Крос-контроль (мутери мають самі контролювати один одного). Фрагментація завдань та дедлайнів. Вчасний контроль за виконанням та вичерпний фідбек. Емоційна підтримка та менторство.

О: Додай до переліку «не» парочку зі свого досвіду.

К:

– не боятись визнавати свої помилки;

– не зволікати з виключенням з команди тих, хто не хоче працювати;

– не соромитись ставити амбітні, але реалістичні цілі;

– не забувати, що мут – це гра, в якій (особливо в фінальних стадіях) багато залежить від суб’єктивних факторів, тому – отримувати задоволення!

Та, я би навіть сказала, що мут – ще та рулетка.